Споглядаючи розкішні діаманти та філігранні візерунки на коштовностях, ми, безсумнівно, зачаровуємося. А от дивлячись на такий розповсюджений ювелірний виріб, як каблучка, здебільшого навіть не замислюємося, наскільки копітка праця стоїть за її створенням. Адже на перший погляд шинка каблучки — це звичайний обідок, можливо, прикрашений каменем чи гарним візерунком, але більшість моделей, які жінки та чоловіки носять щодня, особливо пишного декору не мають. Однак навіть така проста, як може здатися, прикраса проходить дуже складний багатоетапний процес виробництва, для якого залучено багато профільних фахівців — від дизайнерів до технологів. Розбираємося, як роблять каблучки та які технології при цьому застосовують. Занурившись трохи глибше в тонкощі виробництва, ви набагато більше цінуватимете працю ювеліра.
Технології виготовлення
Раніше прикраси виготовляли вручну, до певного часу могли робити каблучки методом холодного або гарячого кування. Але дуже швидко майстри стали залучати технологічні нововведення. І сьогодні виділяють декілька популярних способів виготовлення шинки каблучки, які різняться за складністю і, відповідно, витратністю. Серед них:
- лиття;
- штампування;
- вальцювання;
- волочіння.
Є ще один відомий спосіб робити прикраси, який був популярний в СРСР — «труба-різання». Це коли спочатку виготовляли трубу зі сплаву, а потім робили каблучки шляхом нарізання її на обідки потрібної ширини. Але зараз метод використовується нечасто.
Волочіння та вальцювання — схожі методи виробництва ювелірних виробів, де заготовки проходять через прокатні стани та матриці або серію пресів, вальців відповідно. Дешеві, але не надто популярні способи робити каблучки, оскільки складних дизайнів так не створиш, а допрацьовувати все одно доводиться чимало.
Терміни «лиття» та «штампування» знайомі автомобілістам. Так-так, не тільки колісні диски діляться на литі й штамповані. Технології аналогічні та їхня затратність також. Штампування — простий метод: дозволяє робити каблучки шляхом пресування металевих листів готовими формами — штампами. Особливо цікавих і вигадливих конструкцій у такий спосіб не отримати, але для масового виробництва однотипних недорогих виробів — те що треба.
Лиття — найпоширеніший сьогодні спосіб робити прикраси, причому не тільки каблучки, а й сережки, підвіски та інші вироби будь-якої складності. Як зрозуміло з назви технології, шинку каблучки та деталі декору відливають — заливають розплавлений метал у спеціальну форму. Однак отриманий після застигання виріб — це лише основа, з якої далі можна робити каблучку. Далі вона проходить безліч етапів, перш ніж набуває ідеального вигляду й потрапляє на вітрину ювелірного бутика.
Кропіткий процес створення каблучки
Оскільки лиття — найпопулярніший і найпоширеніший метод виготовлення ювелірних виробів, на його прикладі ми й розглянемо докладно, як роблять каблучки. Литі прикраси — це завжди цікаві та бездоганно виконані дизайни, різноманітні профілі обручок, ефектний декор повсякденних моделей. Але заслугою тому не лише продумана технологія. Попри неймовірний прогрес у ювелірній сфері, створення коштовностей — це не просто «натиснув на кнопку й пішов пити каву». Цей процес вимагає чималих зусиль, знань, вправності, а крім того, безліч етапів усе ще роблять вручну. А для повного виробничого циклу — від першого нарису майбутнього виробу до фінальної його обробки — залучають чимало різних фахівців. Але в тому, як роблять каблучки, ми почнемо розбиратися з самого початку. А насамперед народжується ідея...
Етап 1: Ескіз
Готуючись до весілля, молодята не знають, як вибрати обручку, а в пошуках подарунка коханій можна запросто розгубитися у величезному розмаїтті моделей прикрас. А все чому? Тому що дизайнери знають свою справу та постійно пропонують усе нові варіації коштовностей. Саме із задуму креативного дизайнера й починається весь процес.
Він робить начерк на папері або в комп'ютерній програмі та надає початковий ескіз спеціальній людині на виробництві — технологу, який визначає, наскільки реально втілити ідею та у що це виробникові обійдеться. У тісній співпраці вони допрацьовують ескіз, враховуючи всі деталі: форму, структуру, декоративні елементи, вибір матеріалів тощо.
Технолог одразу прикидає процес виробництва — деякі елементи відкидає, щось спрощує, щось додає, цілу прикрасу ділить на частини, які можна зробити окремо, а після — з'єднати. Далі ідея передається на етап створення прототипу — моделі майбутньої прикраси.
Етап 2: Модель
Це момент, коли абстрактні ідеї починають набувати конкретної форми та структури. За допомогою комп'ютерної техніки двомірний ескіз перетворюється на тривимірне зображення, яке можна відчути й оцінити в реальному масштабі. У цьому процесі враховуються всі аспекти дизайну, включно з пропорціями, ергономікою і деталями. Вносяться потрібні корективи, після чого роблять модель прикраси (так звану «восковку»), яка буде точною копією майбутньої коштовності. Роблять модель каблучки зі спеціального воску вручну або роздруковують на 3D-принтері, що значно дорожче. Точність та увага до деталей на цьому етапі відіграють вирішальну роль. Модель шинки каблучки та окремих елементів стає макетом, який буде використовуватися в процесі виготовлення прикраси.
Етап 3: Зліпок
Кожна «восковка» має спеціальну ніжку, за допомогою якої кріпиться до воскового стрижня. На нього закріплюють усі деталі майбутньої прикраси, і утворюється така собі ювелірна «ялинка». Майстер поміщає її в спеціальну форму, яка називається «опока», і заливає глиною. На цьому етапі заготовку піддають сильній вібрації на спеціальній платформі, щоб точно вийшли всі бульбашки повітря, інакше утворяться порожнечі. Опоку ставлять у піч за температури близько 1000 °C. Глина запікається, віск плавиться й витікає, а на його місці залишається ливарна форма, яка в точності повторює деталі майбутньої прикраси. Далі на основі формочок роблять каблучки з металу.
Етап 4: Заливка
Тепер майстер робить таку саму «ялинку», тільки вже золоту — якщо в результаті мають вийти золоті каблучки. А взагалі може використовуватися будь-який інший дорогоцінний сплав. Колір прикраси формується на цьому етапі та залежить від лігатури (домішок у сплаві), наприклад:
- червоне золото роблять шляхом додавання міді до складу;
- для отримання білого — додають платину, нікель, паладій;
- класичне жовте — мікс золота, срібла й міді в певних пропорціях.
Усі розплавлені метали змішують до однорідності та заливають в отриману на попередньому етапі ливарну форму.
Етап 5: Основа
Після охолодження виходить золота «ялинка» з готовою шинкою каблучки та елементами декору. Форму розбирають, а всі деталі знімають зі стрижня кусачками. Після шліфування та упорядкування всіх «запчастин» майбутнього виробу основа передається для подальшого з'єднання.
Етап 6: Складання
На етапі складання за роботу береться ювелір-монтувальник. Він з'єднує всі деталі воєдино, підганяє розмір і робить каблучку, за якою вже можна оцінити, який вигляд матиме готовий виріб. Спаювати деталі потрібно дуже ретельно та обережно, оскільки надійність і термін експлуатації виробу залежатимуть саме від роботи монтувальника.
Етап 7: Обробка
Фінальна обробка надає виробу бездоганного вигляду. Цей етап включає різні техніки, зокрема:
- Шліфування. Поверхня шинки каблучки обробляється з використанням абразивних матеріалів, щоб зробити її гладкою та рівною. Цей етап допомагає усунути нерівності, подряпини та інші дефекти.
- Полірування. За допомогою спеціальної обробки металу надається характерний глянцевий блиск, це робить його привабливим.
- Матування. Цікавий спосіб оброблення, який робить матову поверхню на каблучці, надаючи їй особливої текстури. Цей процес може бути застосований до окремих частин виробу для створення контрасту або до всієї поверхні.
Крім того, на цьому етапі здійснюють такі процеси, як нанесення візерунків, гравіювання та інших декоративних елементів.
Етап 8: Нанесення проби
Загалом прикраса практично готова, проте називатися ювелірною вона ще не може, поки на ній не красується пробірне клеймо. Після проведення відповідної процедури перевірки Пробірна палата України ставить пробу на внутрішній частині шинки каблучки. Ця позначка говоритиме про те, скільки чистого металу міститься в прикрасі. Наприклад, якщо на золотій каблучці стоїть позначка «585», це означає, що в сплаві 58,5% золота, а все інше — лігатура.
Етап 9: Вставка
На останньому етапі виготовлення роблять вставку, якщо вона була передбачена дизайном. Тут за справу береться ще один профільний фахівець — гемолог, тобто знавець ювелірних каменів. Він вибирає камінь, який ідеально підійде прикрасі за розміром, якістю, кольором та іншими характеристиками.
Закріплення вставки теж робить певний майстер, називають його ювеліром-закріплювачем. Оброблений мінерал потрібно вставляти з особливою увагою та обережністю, щоб не пошкодити поверхню й не розколоти камінь. При цьому він має сидіти в касті міцно та надійно.
Каблучка готова!
Ось так роблять такі, здавалося б, прості й нехитрі прикраси, як каблучки. Навіть найбільш мінімалістичний виріб — наприклад, тонкий обідок з одним каменем, який хлопець дарує своїй обраниці на заручини, — проходить такий довгий шлях від задуму до реалізації ідеї в коштовному металі. Але всі ці нюанси — це те, що робить роботу ювеліра такою цінною, а їхні творіння — особливими.
Тепер, розглядаючи цікаві дизайни на сайті Столичної Ювелірної Фабрикитм, ви знатимете, як роблять каблучки, глибше розумітиметеся на всіх виробничих деталях і, ймовірно, захочете поповнити свою колекцію гарним виробом, який вийшов з-під руки талановитих українських ювелірів. А вигідні умови купівлі та доставки по всій Україні роблять ювелірний шопінг ще більш доступним і приємним.
Автор: Ольга Заярнюк
