На рубежі XIX та XX століть світ стрімко змінювався, що не могло не позначитися на мистецтві. Ще не встигли втратити актуальність вишукані форми вікторіанського стилю, як балом став правити пишний стиль ар-нуво, а поруч зі сліпучою розкішшю ювелірного ремесла за часів короля Едуарда, якому найкращі діаманти постачав сам Картьє, вже зароджувався бездоганно витончений арт-деко (він же ар-деко). У двох художніх стилів — ар-нуво та арт-деко, — які існували практично в один і той самий час, схожі назви, від чого багато хто їх плутає. Але при цьому вони мають абсолютно різні, якщо навіть не сказати протилежні характеристики. Від ефемерної витонченості ар-нуво до бездоганної геометрії стилю арт-деко — поговоримо про епоху, коли ювелірне мистецтво не просто вражало красою, а відображало дух часу.
Коротка історія ювелірного мистецтва
Швидка зміна домінантних течій у мистецтві — відображення глобальних змін у світоустрої. Кінець XIX століття ознаменувався ривком у розвитку промисловості та став початком епохи індустріалізації. У відповідь на стрімкий технологічний прогрес і впровадження масового виробництва в 1890-х роках виник стиль ар-нуво, що з французької перекладається як «новий стиль». У різних країнах напрямок мав різноманітні назви: ліберті — в Італії, югендстиль — у Німеччині, метро — у Франції, сецесіон — в Австрії. Однак усюди ар-нуво, натхненний природою та ностальгією за романтичним періодом вікторіанської епохи, характеризувався спільними рисами — плавними лініями, рослинними й анімалістичними мотивами. Прихильники ар-нуво намагалися всіляко підкреслити перевагу витонченої ручної роботи над «бездушним» машинним штампуванням.
Однак їхні зусилля зійшли нанівець із початком Першої світової війни 1914 року, після якої почала зароджуватися нова течія — стиль арт-деко. Свою назву він отримав 1925 року в Парижі, де тоді проходила Міжнародна виставка декоративного мистецтва та сучасної промисловості. На відміну від вигадливих форм модерну арт-деко в ювелірному ремеслі не відкидав машинне виробництво, а навпаки, активно застосовував досягнення індустріалізації. Для виробів у стилі арт-деко характерні кутасті форми, суворі лінії, чіткі переходи. Попри досить нетривалий час існування, ці ювелірні стилі мали величезне значення для розвитку ювелірного ремесла.
Модерн у ювелірній справі
Стиль ар-нуво став ковтком свіжого повітря. Його шанувальники були переконані, що коштовності мають бути унікальними. Тому ювелірні прикраси в стилі «модерн» перетворилися зі звичних яскравих каменів у гарних оправах на дивовижних метеликів, птахів, бабок, квіти. Ювеліри черпали натхнення з природи та японських творів мистецтв. Прикраси в ар-нуво нагадують стебла рослин, кучеряві лози, пелюстки, листя. Також у творах ювелірного мистецтва простежуються еротизовані зображення жінок, часто в поєднанні з фантастичними істотами. Майстри ар-нуво прагнули до створення прикрас, які мали б художню цінність, роблячи акцент на ручній роботі та індивідуальності.
Характерні риси ар-нуво в прикрасах
Ювелірні роботи в стилі ар-нуво були покликані показати, як важливо бути унікальним у світі, де поширюється шаблонна однаковість. Для них характерні:
- плавні, м'які лінії, хвилясті форми;
- природні мотиви;
- використання кольорової емалі, зокрема вітражної;
- інтегрування в дизайни символічних образів;
- застосування незвичайних матеріалів — скла, слонової кістки, виробних і напівкоштовних каменів.
Період появи ар-нуво збігся в часі із зародженням руху за права жінок, який негативно сприймався в суспільстві. У ювелірних прикрасах у стилі «модерн» стали використовувати жіночі образи — романтичні, витончені, спокусливі, на противагу мужнім суфражисткам.
Ювеліри-першопрохідці
Стиль ар-нуво багато чим зобов'язаний французькому художнику Рене Лаліку, який став першопрохідцем у використанні нетрадиційних матеріалів. До створення прикрас він підходив як до мистецтва. Крім звичних дорогоцінних металів і каменів, знаменитий ювелір увів до ар-нуво скло, емаль, бурштин, кістку, ріг. А зображення приголомшливих жінок-німф, які немов готові були зійти з його виробів, стало візитівкою дизайнера. Рене Лалік був улюбленим ювеліром легендарної актриси Сари Бернар і створював коштовності для її сценічних образів. Тож не тільки приголомшливі перевтілення Сари, а також і її прикраси у світовому кінематографі закарбовані навіки.
Анрі Вевер, балансуючи між стилями ренесанс та ар-нуво, гармонійно поєднував традиційні та нестандартні матеріали. У його роботах уживалися поруч діаманти й опали, золото та кольорова емаль, перли і слонова кістка.
Професійне партнерство Жоржа Фуке та Альфонса Мухи подарувало шанувальникам ар-нуво чимало гарних поєднань коштовних і напівкоштовних каменів, лаку та емалі. А Луї Комфорт Тіффані створював приголомшливі брошки, браслети, підвіски з емаллю, опалами, золотом, платиною. Крім того, він експериментував зі склом, керамікою, вітражною емаллю. Відомі ювелірні доми, які працювали в едвардіанському стилі, такі як Cartier та Boucheron, прагнули догодити прихильникам обох напрямків, тому часто створювали вироби на межі двох стилів.
Ювелірні прикраси в стилі «модерн»
Для стилю ар-нуво характерні прикраси, що запам'ятовуються:
- великі брошки з природними мотивами;
- сережки та кольє з перлами, особливо з бароковими;
- об'ємні намиста з каменями яскравого кольору та емальованими рослинними візерунками;
- сережки з асиметричним дизайном;
- каблучки з фігурними елементами;
- тіари та діадеми.
Коштовності в ар-нуво вирізнялися майстерним поєднанням різних матеріалів. Сьогодні вони є дуже цінними витворами мистецтва та об’єктами бажання для колекціонерів.
Кубізм і джаз у прикрасах
Декоративне мистецтво, а саме так перекладається «art déco» з французької, ознаменувало злиття мистецтва та досягнень промислової революції. Після війни людям хотілося веселитися та жити повним життям, від чого світ захлеснула атмосфера гламуру, танців і джазу. Однак жінкам уже ні до чого було повертатися в тісні корсети та пишні спідниці. Вони, як і багаті форми ювелірних прикрас, залишилися для них у минулому. На зміну їм прийшли коштовності в стилі арт-деко. Їх часто описували терміном «кубізм» за чіткі кути, лінії, геометричні форми, які гармоніювали зі зручним та елегантним одягом нового часу й новим стилем життя 20-х років, що супроводжувався вечірками, танцями, коктейлями.
Характерні особливості арт-деко в прикрасах
Часи стрімко змінювалися, що, звісно ж, позначалося на моді. З елегантним вбранням і вільними силуетами ювеліри пропонували носити прикраси в стилі арт-деко, які характеризувалися такими особливостями:
- Геометричні форми та бездоганна симетрія. У дизайнах арт-деко домінують прямі лінії, трикутники, квадрати, ромби, кола, симетричні візерунки.
- Контрастні кольори. Класичний тандем чорного та білого кольорів, а також поєднання яскравих, насичених відтінків.
- Використання екзотичних матеріалів. Ювеліри в арт-деко застосовували не тільки традиційні благородні метали, діаманти, сапфіри, смарагди, а й онікс, яшму, кістку та навіть сталь.
- Інноваційні техніки оброблення металів та огранювання каменів.
Елементи дизайну в арт-деко нерідко запозичували з інших культур, включно з єгипетською, месоамериканською та африканською.
Основоположники стилю
Епоха стилю арт-деко — це п'янкий джаз, міцний тютюн, танці до ранку з келихом у руці та невимовно розкішне вбрання. До пари такому гедоністичному стилю життя створювали і ювелірні прикраси. Особливий внесок у розвиток арт-деко зробив дім Картьє, принісши в ремесло техніку різьблення по каменю. Легендарний бренд Van Cleef & Arpels славився витонченим поєднанням коштовних каменів і складних технік інкрустації, які втілюють естетику арт-деко.
Реймон Темплієр — ювелір у третьому поколінні — прославився своїми ювелірними роботами в кубічному стилі, що межує з арт-деко. Він знаходив натхнення в механізмах, будівлях, речах навколо себе. Його візитівка — функціональні прикраси-трансформери, які дають змогу в одну мить перетворити буденне вбрання на елегантний вечірній образ.
Ще одна талановита майстриня того часу Сюзанн Бельперрон черпала натхнення скрізь, де тільки можна, об'єднуючи у своїх впізнаваних шедеврах стилю арт-деко брутальні архітектурні форми, японську естетику та елементи африканської культури.
Ювелірні прикраси в стилі арт-деко
Прикраси в стилі арт-деко відкидають натуралістичні мотиви ар-нуво та оспівують досягнення прогресу. Популярними у 20-30-х роках минулого століття були коштовності, що стали символом нової ери:
- Масивні брошки, браслети з геометричними візерунками та коштовними каменями. Переважно з білого металу — платини, білого золота. У той самий час бере свій початок історія тенісного браслета — доріжки прозорих діамантів на основі з білого металу, яку у 20-х називали «браслетом вічності».
- Чокери, які щільно облягають шию. Прикрашалися діамантами та іншими каменями, при цьому часто в центрі композиції був один великий камінь кутастого огранювання.
- Прикраси-трансформери.
- Довгі ланцюжки та сотуари з перлів, гірського кришталю, діамантів.
- Довгі сережки-підвіски з камінням і чорною емаллю або оніксом.
- Брошки із зображеннями предметів, що відображають концепцію часу, — у формі машин, людей, механізмів, яхт, кораблів тощо.
- Вироби в єгипетській стилістиці — з лазуриту, бірюзи, сердоліку та корала, прикрашені скарабеями, оком Гора, пірамідами.
Багато мотивів в арт-деко запозичували з культур Китаю та Японії, стилістики Далекого Сходу.
Арт-деко та ар-нуво в сучасних ювелірних трендах
Ювелірні стилі ар-нуво та арт-деко зовсім недовго панували на арені моди, проте залишили слід в історії мистецтва та започаткували нові напрямки. Сьогодні в модних прикрасах простежуються як натуралістичні мотиви ар-нуво, так і бездоганна геометрія арт-деко. Завдяки сучасним технологіям ювелірам вдається гармонійно поєднувати обидва стилі та створювати унікальні ювелірні вироби, що відображають актуальні естетичні вподобання та водночас вшановують історичну спадщину.
Автор: Ольга Заярнюк
