Київ — перехрестя торговельних шляхів і художніх впливів, місце, де будь-яка річ мала певний сенс. Сьогодні на розкопках зустрічаються і прості намиста, і складні емальовані візерунки, і важкі гривни — прикраси Київської Русі вражають різноманітністю й розповідають про традиції, віру, достаток. Розбираємося, як виготовляли ці коштовності, що саме носили в ті часи та чому багато прийомів актуальні й у сучасних колекціях.
Більше ніж краса — статус, оберіг і торгівля
У давні часи прикраси були не просто доповненням до вбрання, а соціальним маркером. У сховищах музеїв археології зібрано різноманітні вироби — срібні гривни, каблучки, намиста, колти, — за ознаками яких можна легко відрізнити вільного городянина від дружинника, ремісника або купця.
Сенс завжди переважав над естетичним аспектом. Ювелірні амулети Київської Русі підкреслювали статус, слугували захистом від злих сил і брали участь у торговельному обороті між слов'янськими землями, Візантією та Скандинавією. Обереги носили дорослі й діти, віддаючи перевагу образам сонця, тварин, рослин. Ця система мотивів вкоренилася в язичництві, яке залишило яскравий слід у ювелірних традиціях регіону.
Вироби з дорогоцінних металів відправляли в обмін на тканини, прянощі, зброю. Для закордонних купців вони слугували знаком високого рівня ремесла, адже місцеві майстри впевнено працювали з карбуванням, чорнінням і складними декоративними техніками.
Золото, срібло та емаль: з чого виготовляли прикраси в Київській Русі
Метали, з яких створювалися ювелірні вироби Київської Русі, відображали конкретну функцію:
- золото закріплювало статус;
- срібло слугувало універсальною основою для побутових і парадних предметів;
- кольорові вставки та емаль підкреслювали індивідуальність власника.
Майстри працювали не за шаблоном — вони враховували достаток сім'ї, призначення предмета й місцеві традиції, тому вибір матеріалів ставав усвідомленим інструментом формування візуального коду епохи.
Золото і срібло
Золоті вироби були рідкістю та належали лише еліті — князівським родинам і вищій знаті, які переймали візантійські естетичні орієнтири. Золото підкреслювало владу і стабільність роду.
Срібло ж зустрічалося повсюдно. З нього створювали гривни, срібні браслети, каблучки та різні підвісні елементи. Вироби з місячного металу відрізнялися товщиною дроту, нюансами оброблення та рівнем оздоблення.
Бронза, скло та перли
Бронзу й мідь часто використовували для створення повсякденних прикрас. З цих металів виготовляли прості фібули, лунниці (оберіг для жінок у формі півмісяця) і підвіски. Саме бронзові елементи найчастіше знаходять археологи під час розкопок — їх багато, оскільки матеріал був доступним і популярним. Скляні намиста, навпаки, вважалися рідкісною цінністю. Їх привозили з далеких південних центрів, а окремі кольорові зразки виготовлялися за унікальними технологіями. Цінувалися й річкові перли. Красиві перламутрові кульки прикрашали намиста з перлин і ошатні головні убори. В окремих виробах зустрічався бурштин, привезений з Балтійських регіонів, і сердолік, який потрапляв на територію Русі через східних купців.
Скан, зернь і перегородчаста емаль
Найвищий рівень майстерності демонстрували техніки скані, зерні та емалювання. Складність цих методів ставила місцевих ювелірів на один рівень із візантійськими майстрами:
- Філігрань (скань) використовували для створення найтонших ліній і мереживних орнаментів.
- Зернь формувалася з крихітних металевих кульок, вимагала точності та ідеального відчуття ритму.
- Перегородчаста емаль дозволяла додавати до прикрас виразні колірні акценти, створюючи складні композиції.
Ці техніки зустрічаються переважно в скарбах знаті та князів, знайдених у багатих похованнях.
Головні ювелірні прикраси Київської Русі: повний огляд
Символічність і глибокий зв'язок з традиціями робили жіночі прикраси Київської Русі важливим елементом самовираження. І чоловічий, і жіночий костюм передбачав кілька обов'язкових категорій виробів, кожна з яких мала свою роль.
Прикраси для голови: колти, скроневі кільця та вінки
Головні прикраси в давньоруському костюмі були не декоративною деталлю, а продуманою системою. Вони виділяли регіональні традиції і нерідко відігравали роль символічного захисту. Колти підвішували з боків головного убору, і під час руху вони створювали характерний ритм. На них зображували птахів, рослини, сцени мирного побуту або небесні мотиви. Такі підвіски могли бути гладкими або прикрашеними емаллю, сканню і тонким карбуванням.
Скроневі кільця виконували функціональну роль — вони утримували частини головного убору й одночасно підсилювали декоративний ефект. Їхня форма і пропорції відрізнялися залежно від регіону, що сьогодні дозволяє дослідникам простежувати місцеві традиції та особливості моди.
Вінки та металеві накладки на пов'язки доповнювали загальний ансамбль. Нерідко такі прикраси передавалися від матері до дочки, перетворюючись на важливу сімейну реліквію.
Гривни, намиста та оберіг лунниця: значення нагрудних прикрас і намист
Нагрудні прикраси відображали як соціальний статус, так і регіональні традиції. Одним з основних елементів була шийна гривна — щільний металевий обруч, який носили чоловіки-воїни та жінки знатних родів. Вона могла бути гладкою або прикрашеною орнаментом, а її вага й товщина часто свідчили про становище власника чи власниці в суспільстві.
Жінки носили підвіски, зокрема лунниці: вироби у формі півмісяця асоціювалися з родючістю та природними циклами. Їх робили зі срібла або бронзи, прикрашали зерню, карбуванням.
Намиста доповнювали бусами зі скла, бурштину, перлів. Нитки створювали виразні колірні комбінації і відображали торговельні зв'язки регіону.
Прикраси для рук та одягу: каблучки, браслети та фібули
Надіті на руку персні Київської Русі часто мали зображення знака роду (печатки) або магічних символів. Іноді на них наносили орнаментальні візерунки. Браслети робили зі срібла або бронзи, шириною від тонких смуг до масивних «обручів». Вони надягалися поверх рукава.
Застібка, яка скріплювала плащ або накидку, називалася фібула. Вона могла бути напрочуд простою або прикрашеною вставками. Техніка лиття дозволяла створювати об'ємні декоративні конструкції.
